Патрісія

 Я в якомусь неймовірно пристойному місці — скажімо, у дуже елегантному ресторані. Зовні це схоже на сотню різних «респектабельних» нудних вечорів, які ми провели в такій самій кількості респектабельних, нудних ресторанів: чоловіки в смокінгах, жінки з бездоганними зачісками, метрдотель аж світиться від вишуканої люб’язності. Ми всі сидимо за цим столом із блискучим кришталем і сріблом на важкій лляній скатертині з глибоким підрубом — скатертина важлива, бо вона приховує чоловіка під столом, який розташувався між моїми ногами. Я невимушено щебечу з людьми по обидва боки від мене. Як цьому чоловікові вдалося опинитися під столом? В моїй фантазії я подбала про цю деталь. Або він тихцем прослизнув під стіл, удаючи, що піднімає серветку, яка впала, або ж вибачився — нібито вийшов до вбиральні, — але насправді стрімголов помчав донизу, в підвал, щоб звідти з’явитися крізь люк просто біля моїх ніг і там обережно розвести мої охочі ноги. Смішно, як мало часу у фантазії потрібно, щоб владнати всі ці механічні подробиці… але час у фантазії — це зовсім не звичайний час. Іноді цей чоловік — темношкірий, частіше ж він просто незнайомий. Можливо, це нове обличчя в нашому нуднуватому товаристві, обличчя, на яке я відгукувалася весь вечір — так само, як тепер відгукуюся на його дотики до моїх стегон. Я хочу його, цього уявного чоловіка, так само сильно, як і чоловіка, який насправді між моїми ногами. У цей момент у фантазії завжди з’являється неймовірна кількість подробиць: я недбало поправляю скатертину на колінах, щоб ніхто не побачив, як він підняв мою спідницю, не побачив його голови, притиснутої до мене, чи його язика… так, там багато губ — я майже бачу їх — і язика. А ще — складна хореографія ніг під столом, мов у балеті, поки я молюся, щоб ніхто випадково не зачепив його ногою! Кумедно те, що вся ця деталізація робить усе ще збудливішим. Але найбільше — це страх, солодка мука, — що хтось раптом запросить мене танцювати! Або, що ще гірше, чоловік під столом зупиниться… що хтось покличе офіціанта по рахунок і скаже: «Ну що, всі встаємо, ходімо».