Барбара
Нестримне збудження від того, як я то сама шмагаю різкою дівчат у школі-інтернаті, то сама отримую покарання, а іноді уявляю себе гувернанткою або учасницею публічних тілесних покарань у давні часи
Детальний опис
Я фантазую, що працюю секретаркою директриси в закритій школі-інтернаті для дівчат. Одним із моїх обов’язків є виконувати тілесні покарання. Кілька разів на тиждень за дверима мого кабінету стоїть черга дівчат, яким призначили різку. Одна за одною вони заходять, знімають сукні і за моїм наказом згинаються над блоком. Я наношу їм призначену кількість різких, пекучих ударів по голих або прикритих лише тонкими трусиками сідницях.
Іноді я міняю ролі і уявляю себе однією з учениць. Мене спіймали на порушенні і присудили дванадцять ударів. Я стою за дверима, чую звуки шмагання і стогони, а коли заходжу — знімаю сукню, тремчу і лягаю на блок. Поки уявляю, як мене б’ють різкою, я сильно збуджуюся.
Інша версія фантазії переносить мене в 1880-ті. Я — сувора гувернантка в багатому домі. Господар-вдівець має дорослих дітей. Я проводжу тілесні покарання як для хлопців, так і для дівчат, а після цього йду в ліжко з самим господарем.
Ще одна варіація — публічні покарання в старому містечку. Дорослу дівчину, визнану винною, прив’язують на головній площі в одній нижній білизні. Після офіційного вироку будь-який перехожий може взяти різку і додати кілька ударів. Натовп збирається, чоловіки сильно збуджуються від видовища.
Ця фантазія поєднує владу і підкорення, публічність і приватність, роль того, хто карає, і того, кого карають
Завантаження...